Наталка завжди любила вишивати, це їй передалося від бабусі Мані. Татова мама, Марія Матвійко, народилася на Полтавщині у селі Великі Сорочинці у 1907 році. З початком колективізації та голодомору змушена була втікати у велике місто – до Харкова. З собою з хати забрала мало, майже нічого, окрім однієї сорочки, фрагменти якої ми зберігаємо зараз. Вишивка була хрестиком блакитними нитками на тонкому льняному 
Нині пропонуємо зробити ляльку, схожу на Суботівську, одну з тих, що була у колекції священика Марка Грушевського.
Ось як він описував процес створення ляльки: “Щоб ляльку зробити, спочатку пожують хліба в роті, а з нього виліплять кульку, положать її у полотнинку, зав’яжуть як вузлик ниткою, сформують голівку, а зверху придушать, щоб вийшло таке як очіпок у молодиці чи стрічка у дівки. Продовження
Увесь минулий тиждень ми провели у польських горах – споглядаючи неймовірні краєвиди, обмінювались досвідом з польськими, голландськими та українськими колегами. Це був тиждень без інтернету та комп’ютера. Ми вчилися малювати на склі, робили дерев’яні іграшки та мотали ляльки. А ще слухали традиційні польські пісні, спілкувалися про народне мистецтво з місцевими, які живуть високо-високо в горах. Продовження
Щойно повернулись до Києва. Вражень від ювілейного Х Ягеллонського ярмарку, який проходив 12-14 серпня в Любліні, дуже багато. Це були три дні ярмаркування – три дні музики, майстер-класів, танців та гарного настрою.
Наші ляльки вже неодноразово були в Польщі, у Вроцлаві якось ми навіть проводили для поляків майстер-клас. Тому знали, сподівались, що і на цей раз зацікавленість українською лялькою та вишивкою буде.
На три дні центр Любліну перетворився на величезну майстерню. У місто з’їхалися майстри з усієї Польщі, а також України, Литви, Білорусі, Угорщини. Більшість – представники традиційних національних мистецтв. Там – крутилося гончарне коло, там перекликалися дзвони, а там грала волинка. У ці дні у Любліні можна було побачити угорців з їх гарним посудом, поляків з гобеленами, білорусів з ткацтвом, литовців з виробами з дерева. Українці привезли і розпис по склу, і гончарство, і вишивку, і писанкарство. Звісно, були і лялькарі. Продовження
25 липня о 17:00 у Музеї Гетьманства майстрині-лялькарки сестри Наталя та Тетяна Катриченко презентують виставку вишитих ляльок-мотанок «25 СЕСТЕР НЕЗАЛЕЖНОСТІ» до 25-ї річниці Незалежності України.
Кожна з них – особлива, з окремою історією створення, кожна мотанка вишита вручну на старовинному домотканому полотні техніками, притаманними різним регіонам України. Є львівська Яворівська, черкаська Чигиринська, закарпатська Іршавська, франківська Космацька.
Основа ляльки, яка представляє Вінницьку область – вишивка села Клембівка. Це «низь» у поєднанні з кольоровою мережкою «шабак». Орнаменти Клембівки складні, геометричні, у них переплетені квадрати, зірки, ромби. Кажуть, що у Клембівці дівчата вже народжувалися з ниткою та голкою, бо так витончено та чітко вишивали там жінки. Продовження
Весілля на Гуцульщині надихає. Воно яскраве, барвисте, динамічне, гучне та 
«Вишивка Гуцульщини – приємна на дотик, вона така рельєфна, що коли торкаєшся до готової роботи, здається, що відчуваєш кожну ниточку, кожен стібок, зроблений на стародавньому домотканому полотні», – говорить Наталка.
Ця лялька має довгі чорні коси, заплетені у весільний вінок. «Це спрощене відтворення зачіски гуцулки, яка зібралась під вінець. Підглядали технологію на фотографіях та відео, яке нам подарувала знайома дівчина-фотограф. Зняла вона його кілька років тому у селі Криворівня Івано-Франківської області», - розповідає Тетяна. Продовження
Фіолетовий та жовтий. Зимовий іній на заході сонця та ніжний весняний паросток, 
Над образом працювали кілька місяців. Обдумували та додавали. Вишивка – лиштва та солов’їні вічка. Так вишивала наша бабуся на Полтавщині. Оздоблення – бісер та пайєткі, стрічки, бавовняні, шовкові та льняні нитки.
Дякуємо зимі за натхнення! Для нас ця мотанка особлива.
