Яскраво-червоний колір на межі з гарячо-помаранчевим – головний. Тепла додають вовняні нитки у волоссі. Божевільне та таке рідне різнобарв’я Карпат.
Візерунок – з села Довгопілля Верховинського Району Івано-Франківської області.
Аби утворити своєрідний вінець, гуцулки заплітали дві коси, вплітали у них уплітки, укладали їх на голові, перев’язуючи червоними нитками. Інколи із під тих ниток не було видно навіть волосся. Кінці ниток звисали нижче плечей.
Наталка завжди любила вишивати, це їй передалося від бабусі Мані. Татова мама, Марія Матвійко, народилася на Полтавщині у селі Великі Сорочинці у 1907 році. З початком колективізації та голодомору змушена була втікати у велике місто – до Харкова. З собою з хати забрала мало, майже нічого, окрім однієї сорочки, фрагменти якої ми зберігаємо зараз. Вишивка була хрестиком блакитними нитками на тонкому льняному 
Нині пропонуємо зробити ляльку, схожу на Суботівську, одну з тих, що була у колекції священика Марка Грушевського.
Ось як він описував процес створення ляльки: “Щоб ляльку зробити, спочатку пожують хліба в роті, а з нього виліплять кульку, положать її у полотнинку, зав’яжуть як вузлик ниткою, сформують голівку, а зверху придушать, щоб вийшло таке як очіпок у молодиці чи стрічка у дівки. Продовження
Увесь минулий тиждень ми провели у польських горах – споглядаючи неймовірні краєвиди, обмінювались досвідом з польськими, голландськими та українськими колегами. Це був тиждень без інтернету та комп’ютера. Ми вчилися малювати на склі, робили дерев’яні іграшки та мотали ляльки. А ще слухали традиційні польські пісні, спілкувалися про народне мистецтво з місцевими, які живуть високо-високо в горах. Продовження
Щойно повернулись до Києва. Вражень від ювілейного Х Ягеллонського ярмарку, який проходив 12-14 серпня в Любліні, дуже багато. Це були три дні ярмаркування – три дні музики, майстер-класів, танців та гарного настрою.
Наші ляльки вже неодноразово були в Польщі, у Вроцлаві якось ми навіть проводили для поляків майстер-клас. Тому знали, сподівались, що і на цей раз зацікавленість українською лялькою та вишивкою буде.
На три дні центр Любліну перетворився на величезну майстерню. У місто з’їхалися майстри з усієї Польщі, а також України, Литви, Білорусі, Угорщини. Більшість – представники традиційних національних мистецтв. Там – крутилося гончарне коло, там перекликалися дзвони, а там грала волинка. У ці дні у Любліні можна було побачити угорців з їх гарним посудом, поляків з гобеленами, білорусів з ткацтвом, литовців з виробами з дерева. Українці привезли і розпис по склу, і гончарство, і вишивку, і писанкарство. Звісно, були і лялькарі. Продовження
25 липня о 17:00 у Музеї Гетьманства майстрині-лялькарки сестри Наталя та Тетяна Катриченко презентують виставку вишитих ляльок-мотанок «25 СЕСТЕР НЕЗАЛЕЖНОСТІ» до 25-ї річниці Незалежності України.
Кожна з них – особлива, з окремою історією створення, кожна мотанка вишита вручну на старовинному домотканому полотні техніками, притаманними різним регіонам України. Є львівська Яворівська, черкаська Чигиринська, закарпатська Іршавська, франківська Космацька.
Основа ляльки, яка представляє Вінницьку область – вишивка села Клембівка. Це «низь» у поєднанні з кольоровою мережкою «шабак». Орнаменти Клембівки складні, геометричні, у них переплетені квадрати, зірки, ромби. Кажуть, що у Клембівці дівчата вже народжувалися з ниткою та голкою, бо так витончено та чітко вишивали там жінки. Продовження
Весілля на Гуцульщині надихає. Воно яскраве, барвисте, динамічне, гучне та 
«Вишивка Гуцульщини – приємна на дотик, вона така рельєфна, що коли торкаєшся до готової роботи, здається, що відчуваєш кожну ниточку, кожен стібок, зроблений на стародавньому домотканому полотні», – говорить Наталка.
Ця лялька має довгі чорні коси, заплетені у весільний вінок. «Це спрощене відтворення зачіски гуцулки, яка зібралась під вінець. Підглядали технологію на фотографіях та відео, яке нам подарувала знайома дівчина-фотограф. Зняла вона його кілька років тому у селі Криворівня Івано-Франківської області», - розповідає Тетяна. Продовження
