Насправді наша нова Лялечка – сестричка і Мальви, і Оленки.
Саме такою її побачила одна гарна людина. Розказала нам. А ми намагаючись вловити думки, створили цю Ляльку-Мотанку.
Сподіваємося, вона сподобалась…
Для нас вона особлива! Ми її створили у теплих пастельних кольорах. Вони схожі на поцілунок ранньої теплої осені. Але з натяком, що у серці кожного романтика завжди живе весна…
…Особливо дякуємо за натхнення одній гарній людині!
Вчора оголосили переможців Першого всеукраїнського конкурсу на кращу 
традиційну 
народну ляльку, який ініціював веб-проект «Рукотвори». У Музей Івана Гончара з’їхались мотанки з різних областей України. Були ляльки як і з Львівщини і Тернопільщини, так і з Харківщини та Луганщини.
На розсуд мистецтвознавців були представлені й три наші ляльки. Це Гуцулка, Подолянка та Чернігівчанка. Всі вони зроблені з натуральних конопляних та льняних тканин та оздоблені стародавніми узорами певних регіонів.
І хоча авторитетному журі вони сподобалися, але не стали найкращими))) Для нас це також досвід. Та стимул ставати кращими.
Це нова наша Лялечка Весільна. Вже четверта. А це означає, що вже чотири щасливі молоді родини мають наших Мотанок.
На цей раз ми підготували не тільки Ляльку-Мотанку, а й зробили виключення – вишили рушник. Все це вишиті візерунки на старовинному домотканому полотні. Кольори – теплі, жовті. І багато бісеру…
Ми знову створили Світану. Світанкову Лялечку.
Вона світла та ніжна. Нам здалося, що білий та сірий кольори у поєднанні утворюють один – сріблястий. Не яскравий, а спокійний. Як світло нового дня.
Сподіваємося, Вам вона сподобається…
Дарина – жіноча пара чоловічого імені Дарій. Воно походить від перського слова «дара» – «володар». У Стародавній Персії VI-IV століть було аж три царі з таким ім’ям. Тож виходить, що і Даринка наша – «переможниця».
А ще говорять, що ім’я Дарина означає: «дарована життям». І у житті так справді буває.
І хоча іменини Дарусі зазвичай відзначають 1 квітня, у народі вважається, що вона літо дарує. Тож, ми зараз насолоджуємося її сонячним подарунком.
Вони невеличкі – заввишки лише 19 сантиметрів.
Техніка вишивки – рушниковий шов, який характерний для Київщини, Чернігівщини 
та Полтавщини. Скажімо, у Полтаві «малювали» по тканині лише червоним, а у Чернігові – додавали до нього ще трохи синього. Спочатку застосовували стебловий шов, а потім оздоблювали косою та прямою гладдю, качалочками, вівсюгом і кривулькою, меандром, суцільною гладдю тощо. Принцип заповнення орнаментальних форм такий: чим більші форми, тим дрібнішим швом вони зашиваються: а чим менші форми, – тим густішим.
Рушниковим швом вишивали рушники, скатерті, хустки… Та ще багато чого. Але тільки не сорочки. Але ж ніхто не забороняв! Ось ми і наважились вдягти наших Мотанок у таким чином вишиті одежі.
Звичайно, при лічильну гладь ми не забуваємо. Одна з Мотанок оздоблена саме нею.
Вчора-позавчора дощило… Але нам було дуже добре – весело та затишно! Ми пили гарячий чай та спілкувалися з цікавими людьми – творцями народних шедеврів та 
гостями Алеї майстрів. І від учора у нас з’явилися не просто прихильники нашої скромної творчості, а справжні друзі.
А особливо дякуємо Каті Качур та Богдану Гдалю, які нас запросили у цю чудесну мандрівку казковою Країною!!!
Насправді наша нова Лялечка – сестричка і Мальви, і Оленки.
