Вишитий оберіг
Рушник – віддзеркалення культурної пам’яті народу. Сьогодні лише одиниці можуть прочитати старовинні магічні знаки, що «занотували» майстрині у дивовижних візерунках. Упродовж століть українським рушникам надавалось особливе значення. Наприклад, колись на Поліссі був звичай: жінки одного села за один день могли вишити рушник. Вважалося, що у тяжкі часи, коли лютували страшні хвороби, засухи чи буревії, він здатен відвести біду.
Вишите полотно завжди було неодмінним атрибутом народного побуту, традиційною окрасою житла. У всьому декоративному мистецтві немає іншого такого предмета, який б концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень. У них можна знайти орнаменти, пов’язані з образами життя, добра, краси, довголіття, здоров’я, захисту від усього недоброго.
В Україні жодне свято не відбувалось без рушників. Вони були найдорожчим подарунком синові, якого мати виряджала в далеку дорогу, пам’яттю про рідну домівку, побажання щасливого майбутнього. З особливою відповідальністю ставились до весільних. Ще змалечку дівчата вчилися вишивати., аби кожна з них до свого свята підготувала 12-14 рушників. Наприклад, той, на який ставали молодята, був запорукою вірності, а той, яким зв’язували руки, передрікав міцну, щасливу сім’ю.
Цікаво, що для вишивання рушника ретельно готували нитки та голки. Ці речі завжди мали неабияке значення. Зокрема вишивальні голки надзвичайно цінувались, а тому зберігались. Вважалося, що голками, якими почали вишивати, потрібно і закінчити роботу. Навіть у далеких селах знали, що голки, як і всі металеві предмети, здатні притягувати та проводити енергію навколишнього простору. Вона намагнічується, і є дуже чутливим енергетичним «приймачем». До яких б предметів голка не торкалась, вона залишає свій слід. Можете собі тільки уявити енергетичну картину того рушника, тканини якого голка торкалась тисячі разів! Все, про що думала людина під час вишивання, залишається на вишитому полотні…
Проте нині часи змінились. Ніхто не надає особливого значення вишитим речам. Згадайте, як молодята, готуючись до весілля, ретельно підходять до вибору тамади: кілька разів з ним зустрічаються, спілкуються, придивляються, чи подобається їм людина… А ось весільні рушники чомусь купують у перекупок на базарі, навіть не замислюючись, що за дорогу собі обирають, з якими думками «майстриня» творила?
Сьогодні, коли життя таке стрімке, на вишивання рушників, звичайно, бракує часу. Аби створити один потрібен не тиждень і навіть не два, а кілька місяців кропіткої роботи. Поки ви думаєте братися за вишивання чи ні, ми пропонуємо переглянути нашу імпровізовану виставку…
Сподіваємось, Ви відчуєте, що ми створюємо наші рушники з добрими думками!