Наш дебют на Ягеллонському ярмарку

Щойно повернулись до Києва. Вражень від ювілейного Х Ягеллонського ярмарку, який проходив 12-14 серпня в Любліні, дуже багато. Це були три дні ярмаркування – три дні музики, майстер-класів, танців та гарного настрою.

Наші ляльки вже неодноразово були в Польщі, у Вроцлаві якось ми навіть проводили для поляків майстер-клас. Тому знали, сподівались, що і на цей раз зацікавленість українською лялькою та вишивкою буде.

На три дні центр Любліну перетворився на величезну майстерню. У місто з’їхалися майстри з усієї Польщі, а також України, Литви, Білорусі, Угорщини. Більшість – представники традиційних національних мистецтв. Там – крутилося гончарне коло, там перекликалися дзвони, а там грала волинка. У ці дні у Любліні можна було побачити угорців з їх гарним посудом, поляків з гобеленами, білорусів з ткацтвом, литовців з виробами з дерева. Українці привезли і розпис по склу, і гончарство, і вишивку, і писанкарство. Звісно, були і лялькарі.

Наш намет розташовувався в старій частині міста, біля Bazylika Ojców Dominikanów (Базіліка Домініканців). Спочатку нам здалося, що місце не найкраще – цей куточок старого Любліна не у самому центрі, й люди можуть не доходити до нас. Але помилялися. Старовинний інтер’єр по-особливому впливав на атмосферу та настрій ярмарку: було чутно то дзвони собору, то співи з сусідньої ятки, то галасливу малечу, яка забавлялася щойно придбаним дерев’яним або керамічним свистунцем. Здавалось, гості міста та місцеві жителі Любліна, відклавши всі справи, прийшли відпочити та насолодитись атмосферою свята.

Ми не знаємо польської мови, але спілкування з місцевими було легким – коли люди хочуть порозумітися, завжди так стається. До нас підходили як діти, так и дорослі, весь час про щось запитували. До Любліна ми привезли не тільки мотанки, але й рушники, дерев’яних ангеликів та пташок, книжкові закладинки та нитяні ляльки.

Перше, що запитували люди: це ручна чи машинна вишивка. Коли дізнавалися, що ручна, щиро дивувалися. Роздивлялися зворотній бік вишивки, цікавилися, якими нитками вишиваємо, за якими схемами, запитували про різновиди швів. Питали й про хрест на обличчі. Один чоловік підійшов до нас зі словами: «У Польщі слов’яни теж роблять такі ляльки. Місцеві – ні, а вони – так». Хтось, щоправда, називав наші ляльки «ляльками вуду», а хтось пропонував прикрашати ними пляшки з наливкою… Проте до останніх коментарів ми вже звикли.

У Любліні ми познайомилися з багатьма цікавими людьми. Поляки дуже відкриті та прості. Одні підходили і розказували, що колись працювали в Україні, інші – що були проїздом у якомусь українському місті, треті – щиро бажали, аби «Путін нарешті відчепився від України та українців»…

Нам важливо було показати і розказати про українську вишивку та ляльку. Завжди пам’ятаємо, де б ми не були, представляємо не тільки себе, а й Україну. Тому якщо хтось з поляків після цьогорічного ярмарку тепер знає більше про вишивку Полтавщини чи Гуцульщини, ми дуже тішимося. Також раді, що наші лялечки відтепер живуть у Любліні, а деякі роз’їхались по всій Польщі – оселилися у Гданську, Закопане, Вроцлаві, Кракові.

Щиро Дякуємо Любліну та його мешканцям за гостинність та цікавість до наших робіт. І сподіваємось, зустрітися наступного року!

Опубліковано у Всі новини, Мотанки, Рушники, Фантазії | Теґи: , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>